МОВА – невичерпне джерело розумового розвитку дитини, скарбниця всіх знань. К.Д. Ушинський образно назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово виховує, навчає і розвиває дитину. Під впливом мови вдосконалюються її почуття, сприймання, збагачуються знання про оточуючий світ.

  Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвитку її мови, належить сім'ї. Адже перші слова, перші речення малятко чує і вимовляє в колі рідних людей – матері, батька, бабусі, дідуся.   Однак дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає належну увагу на формування мовлення  дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови по­чинається не тоді, коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.

  Отже, дорослі повинні прагнути до того, щоб забезпечити правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців її життя. Правильне мовлення допомагає малюку встановлювати контакти з іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажання, сприяє успішному навчанню у школі.

  Малюків потрібно вчити правильно вимовляти звуки в словах, ставити наголос, користуватися відповідною інтонацією, правильно дихати під час мовлення.

  Дошкільнят навчають узгоджувати слова в реченнях в роді, числі й відмінках, правильно будувати речення.

  У дітей дошкільного віку потрібно виховувати й загальну культуру мовлення: вміння слухати звернену до них мову, дивитися в очі співрозмовнику, не перебивати дорослих, не втручатися в їх розмову.

  Батьки ні в якому разі не повинні залишатися байдужими до мовних недоліків своїх дітей. У колі своєї сім'ї дорослі розуміють дитину з півслова і вона почуває себе впевнено. Але з віком розширюється мовне коло спілкування дитини і мовленнєві вади стають на перешкоді швидкого встановлення контактів з однолітками, виникають різні ускладнення, психологічні проблеми. Недостатньо розвинена мова, бідність словникового запасу, проблеми у вимові звуків, негативно впливають на загальний розумовий розвиток дитини.

 

 

                     Ви повинні орієнтуватися у вікових нормах розвитку всіх компонентів мовлення ( звуковимови, лексики, граматики, фонематичних процесів), щоб вчасно допомогти своїй дитині і у разі потреби звернутися до логопеда ще до навчання дитини у школі.

Причини мовних порушень

 

 

 

Пам 'ятайте!

 

1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її свідоме бажання виправити звуки має велике значення.

2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.

3. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.

4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.

5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.

6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.

7. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань.

 

 

 

                                                                                               

 

 

     Якщо вас турбує мовлення вашої дитини, будьте готові до наступних питань, які ви можете почути від логопеда:

1. Як відбувалась вагітність і пологи, чи не супроводжувались вони ускладненнями.

2. Як відбувався фізичний розвиток дитини у перший рік життя.

3. Як розвивалось мовлення дитини (гуління, лепет, перші слова, фрази).

4. Чи не перенесла дитина якесь захворювання, травму.

5. Якими були умови її виховання, чи не спостерігались порушення мовлення у людей з близького оточення дитини, двомовність в сім’ї.

6. Що турбує батьків відносно мовлення дитини.

7. Чи усвідомлює дитина свою мовленнєву ваду і як реагує на неї.

8. Чи зверталися раніше батьки до логопеда і, якщо так, то коли, якими були результати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Мова дорослих - приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мови дорослих, які її оточують з раннього дитинства. Малюк навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми. Причинами помилок в мові дорослих є вплив діалектного оточення і невміння   відрізняти звукову норму.

  Яскрава, виразна мова дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння її і запам'ятовування. Суха, монотонна мова не повинна бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Інтонація-це вміння регулювати силу голосу, користуватись логічним наголосом, паузами, темпом мовлення. Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосна, криклива мова викликає у дошкільнят байдуже ставлення до її змісту, роздратова­ність у поведінці. Дитина намагається відповісти батькам таким же тоном і це надає мові відтінок грубості.

  Слід дотримуватись відповідного темпу мовлення. Не розмовляйте з дітьми швидким темпом, оскільки стежити за такою мовою батьків дітям важко, вони відволікаються, стомлюються слухати, так виховується неуважність до слова. Крім того, коли дитина наслідує швидкий темп мови батьків, у неї може виникнути заїкання.

  Мова батьків має бути орфографічно і граматично правильною, вимова звуків повинна чіткою. Дитина швидше навчиться говорити правильно, коли чутиме навколо себе правильну, літературну мову.

  Справжнім скарбом рідної української мови є твори усної народної творчості- приказки, загадки, скоромовки, вірші, казки. Дорослим необхідно   вживати влучні вирази, народні перлини в живу розмовну мову, вивчати з дітьми народні твори.

  У розвитку мовлення дитини надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Пошкодження слуху в ранньому дитинстві затримує розвиток мови. Знижений слух є перешкодою до розуміння мови оточуючих, а це затримує розвиток мовної активності дітей. Батьки повинні берегти слух дитини, стежити за станом слухового органу. Не можна говорити над самим вухом дитини, недоцільно й цілувати у вушко малюка. Знижує слухову увагу дитини постійний шум у кімнаті, голосне звучання радіо, телевізору, голосні розмови дорослих. Першою ознакою зниженого слуху є відсутність реакції дитини на мову людей, що її оточують. Батьки повинні постійно піклуватися про збереження слуху дитини, розвивати слухову увагу, спостережливість.

 

 

1.  Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.

2.  Спонукайте його до звуконаслідування, промовляння   перших правильних слів.

3.  Якомога  більше залучайте  дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші.

4.  НІ В ЯКОМУ РАЗІ не повторюйте неправильну вимову дитини! Пам'ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

5.  Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.

6.  Не закидайте дитину великою кількістю іграшок. Привчайте бережливо ставитись до іграшок, книжок, картинок.

7.  Заохочуйте словесну творчість дітей! Спонукайте їх до складання лічилок, чистомовок, загадок, віршів.

8.  Уважно ставтесь до запитань вашої дитини! Ваша відповідь повинна бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.   СПОНУКАЙТЕ ДИТИНУ ДО ЗАПИТАНЬ!

9.  Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно   літературної норми!

10.  Не забувайте доречно вживати прислів'я, приказки, загадки!

11.  СВОЄЧАСНО ВИПРАВЛЯЙТЕ  МОВУ ДИТИНИ! Вчасно звертайтесь до  логопеда!

12.  Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправте помилку.

 

 

 

 

 

  Оволодіти  граматичним ладом мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, узгоджувати іменники з іншими частинами  мови в роді, числі, відмінках; утворювати нові слова за допомогою суфіксів та префіксів; правильно будувати речення, додержуючись відповідного порядку слів у ньому; правильно вживати прийменники, сполучники, будувати складні речення різних видів; та вживати в мові правильно інші граматичні категорії відповідно норм рідної мови.

  З раннього віку дитина повинна засвоїти граматичні значення рідної мови, без цього вона не зможе розуміти мову оточуючих у повному обсязі. А це може викликати труднощі у спілкуванні з іншими людьми, значні проблеми виникнуть у дитини і в процесі навчання у школі.

  Щоб засвоїти граматично правильну мову, потрібно говорити правильно. К.Д. Ушинський писав, що граматично правильна усна й письмова мова є не тільки знання,   а й звичка, досить складна і різноманітна система дрібних навичок висловлювати свої думки правильно у мовленні й на письмі.

  Для того, щоб бути грамотним, мало знань граматичних правил, треба щоб людина звикла ними користуватися. У процесі оволодіння рідною мовою, діти часто помиляються.

  Найтиповіші граматичні помилки в мовленні дітей:

- Граматичні помилки словотворення ( неправильне вживання суфіксів, префіксів).
- Граматичні помилки в словозміні.
- Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників, прикметників, помилки при їх узгодженні.
- Відмінювання невідмінюваних іменників.
- Неправильне вживання роду іменників.
- Вживання іменників, що мають тільки однину у множині, а тих що мають тільки множину в однині.
- Неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, займенників, числівників.
  Граматичні помилки у дитячій мові - це закономірне явище в процесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні помилки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть дитині змогу засвоїти граматичні норми. При значних труднощах у засвоєнні дитиною граматики – вчасно звертайтесь до логопеда!

 

 

Слідкуйте, чи правильно і вчасно розвивається звукова сторона мовлення у вашої дитини!

Словник.
Скільки слів повинна знати ваша дитина?

  Яку кількість слів може засвоїти людина? Чи є якісь межі, кількісні показники для кожного вікового етапу життя людини? Такі межі існують.

  Словник кожної людини поділяється на  пасивний і активний. Активний словник охоплює слова, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник - це слова, які людина розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

   Активний словник малюка постійно збільшується, він становить:

• до 1 року 6 місяців - 10-15 слів;
• у кінці 2 року - 300 слів;
• у кінці 3 року - 1000 слів;
• в 4 роки - 2 500 слів;
• в 5 років - 3 500 слів;
• в 6 років - 4 000 слів;
• в 7 років - 4 500 слів.

  У дорослої людини словник нараховує 6- 8 тисяч слів.
  Якісний склад словника у дітей різного віку неоднаковий. З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники - 50%,   дієслова - 30%. Інші частини мови дитина вживає рідко. Дитина у 5 років надзвичайно допитлива, балакуча. Це сприяє швидкому збагаченню її активного словника: швидко засвоюються прикметни­ки, числівники та інші частини мови. Проте і в середньому дошкільному віці   є свої труднощі у засвоєнні слів.

Діти мало вживають прислівників, багатоскладових слів, слів на означення абстрактних понять, узагальнюючих назв предметів, слів ввічливості.

  Активний словник дитини старшого дошкільного віку наближається  до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, явища; їх ознаки та властивості. Але і в мові старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів.

Тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини новими словами, постійно уточнювати, пояснювати значення слів, активізувати пасивний словник, добиватися заміни діалектизмів словами літературної мови, збагачувати дитячу мову образними народними виразами.

 

 

1. Під час розмови завжди дивись в обличчя співрозмовника, це допоможе тобі говорити сміливо і впевнено.

2. Пам'ятай, що завжди і скрізь потрібно говорити спокійно, плавно, повільно.

З. Не поспішай з відповіддю! Спочатку про себе вимови відповідь.

4. Говори голосно ,чітко, виразно!

5. Говори на видиху. Повітря використовуй ,в основному, на голосні звуки.

6. Короткі речення , які складаються з 3-4 слів, вимовляй на одному видиху.

7. Чітко дотримуйся пауз між реченнями.

8. Довгі речення діли на відрізки( 3-4 слова) ,між якими витримуй паузи і роби новий вдих.

9. Голосні звуки вимовляй голосно, не натискай на приголосні. Вимовляй приголосні легко, без напруги.

 

 

 

 

 

 

 

 

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення, належить сім'ї. Адже перші слова, перші речення дитина вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся. Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне не виправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхньої дитини.

Виправляти дефекти мови потрібно з дошкільного віку. Деякі батьки думають, що їхні діти «виговоряться» з часом. Це помилкове судження. Треба систематично працювати з малюком, щоб досягти позитивного результату. Навіть коли малий ще не говорить, варто читати йому книжки, при цьому намагатись чітко і правильно вимовляти всі звуки і слова, адже дитина схильна копіювати те, що чує і бачить.

«Сюсюкатись» з дітьми не можна! Така неправильна розмова увійде у звичку малюка, а потім викорінити проблему буде набагато важче.

Та найчастіше дитина не вимовляє один, два звуки. Це шиплячі, свистячі або сонорні. Крім того, вона не визнає цієї проблеми, адже сама своєї помилки не чує. Тут треба ретельно попрацювати, пояснити розміщення апарату мовлення дитині, продемонструвати вимову, а також дати їй дзеркало, щоб повторюючи за дорослим, вона перевіряла, чи добре все виконує. Якщо в дошкільному віці не «поставити» дитині правильну вимову, то в школі вона, скоріш за все, робитиме помилки у письмі та читанні. Батькам, які виявили у дитини вади мови треба негайно звернутись до логопеда. У дитинстві виправити мовлення можна за два місяці. Та деколи період затягується на роки. Важливо, щоб до процесу під'єдналися батьки та вчитель у школі. Навіть дуже частих занять з логопедом замало, якщо вдома дитину ніхто не виправляє і не контролює її розмови. А до спеціаліста водити малюка варто не менше 3-4 разів на тиждень.

Бережіть своїх дітей!

 

 

 

 

Вправи для губ та язика.

 

1.    „Гойдалка” – кінчик язика то вгору, то вниз.

 

2.    „Побіли стелю” – погладжування язиком твердого піднебіння вперед, назад.

 

3.    „Покачай горішки” – погладжування язиком по лівій щоці, потім правій.

 

4.    „Оближи варення” – широким кінчиком язика з верхньої губи (рот напіввідкритий, нижня щелепа нерухома).

 

5.    „Почисти зубки” – кінчиком язика вліво – вправо спочатку верхні, потім нижні.

 

6.    „Коник” – клацання язиком (присмоктування язика до твердого піднебіння, щелепа нерухома).

 

7.    „Індик” – кінчик язика ковзає по верхній губі, вимовляючи звукосполучення:бл-бл-бл...

 

8.    „Дятел” – кількаразове вимовляння складів на одному видиху: ти-ди-ти-ди...

 

9.    „Балалайка” – коливальні рухи вказівним пальцем вліво-вправо під кінчиком язика при виконанні вправи „Дятел”.

 

10.„Мавпочка” – весела  і  сумна:  почергове  складання губ у посмішку і трубочку.

 

Кожна вправа виконується по 10-15 разів.

 

 

 

РОЗВИТОК РУХЛИВОСТІ ОРГАНІВ АРТИКУЛЯЦІЙНОГО АПАРАТУ – ВАЖЛИВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ДО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

 

Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м’якого піднебіння. Порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.

Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити. Велику помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують м’ясо на м’ясорубку. Перетираючи їжу, Ви не допомагаєте дітям, а навпаки, затримуєте розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко з’їсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок.

Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, тренувати й укріпити м’язи щоки та язика необхідно обов’язково давати дитині жувати такі продукти, як:

скоринки хліба;

сухарики;

сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм);

тверді фрукти (яблуко, груша);

тверді овочі (морква, огірок);

шматочки вареного м'яса.

Часто буває так, що дитина наслідує неправильне мовлення дорослих чи однолітків. Тому намагайтеся робити так, щоб дитина чула правильне, чітке, емоційно оформлене мовлення. Слід пам’ятати, що від самого народження малюк навчається рідній мові. Тому слідкуйте за своїм мовленням: не говоріть швидко, чітко вимовляйте усі звуки, проявляйте емоції під час розповіді. Не “сюсюкайте” з дитиною, адже їй буде набагато приємніше, якщо Ви будете спілкуватися з нею, як з дорослою.

Недоліки звуковимови можуть виникати внаслідок слабкості м‘язів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи. Тому не слід чекати, а вже у дошкільному віці потрібно проводити спеціальну артикуляційну гімнастику, яка спрямована на розвиток рухливості мовних органів, чіткості та скоординованості їх рухів.

 

 

 

 

на допомогу батькам

 

ДНІ ТИЖНЯ

Вранці ми із добрим ділом привітали...                     (понеділок).

Ніченька минула скоро, – трудовий іде...                  (вівторок).

Спритна, вміла, молода вже настала...                       (середа).

Йде четвертий день тепер, називається...                  (четвер).

Діло добре ладиться, як настала...                              (п’ятниця).

Вдома скрізь кипить робота, як почався день...        (субота).

А субота з хлібом-сіллю привела сестру...                (неділю).

Ось і тижневі кінець. Хто трудився – ...                    (молодець).

 

ХВИЛІ

Ти до моря поспіши, там шепочуть хвилі:... (Ш-ш-ш-ш...)

Хвилі граються, мов діти, їх нікому не зловити!

Краще нас ти посміши і скажи, як хвилі:...   (Ш-ш-ш-ш...)

 

ЖУК

Я жук, я жук, я тут живу.

Весь час дзижчу: "Жу-жу, жу-жу!"

 

ПОЇЗД

Мчиться поїзд – відчайдух, стукотить:... (Чух-чух! Чух-чух!)

Щоб не згаяти й хвилинки, він лише під час зупинки

Переводить злегка дух. І у путь:...            (Чух-чух! Чух-чух!)

 

 

РАК

Рак рачкує у ріці, розкидає камінці,

Ще й кричить:

– Втікай усяк, я не риба вам, а рак!

Рак, рак, неборак, як притисну, буде знак!

 

СОНЕЧКО

Сіло сонце на сосну, сонно мовило: “Засну!”
Сосни сонечко гойдали, сосни сонечко благали:
 – Сонце, сонечко, не треба, стане темно нам без тебе.

 

ЗИМА

Зима морозяна надворі.

Замети білі на землі.

Зоріють в небі ясні зорі.

Заснули зайчики малі.

 

 

 

БАТЬКАМ ПРО СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

 

vМайстерність батьків полягає у тому, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.

 

vЗа неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі.

 

vЕлементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією.

 

vВажливим є етап дитячих самостійних та спільним з дорослим пошуків та знахідок.

 

vНе варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще зацікавити їх.

 

vБатьки мають задовольнити бажання дитини взятии участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.

 

vДіти не тільки дослухаються до вихователів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не бояться ані власної помилки, ані критики дорослого.

 

vМайстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.

 

vОстерігайтесь акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.

 

vЦікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, художньому, слуховому, художньому, музичному образах.

 

vВажливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.

 

vДітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.

 

vРозучуйте з дітьми вірші. Це виховає у них любов до поезії, сприятиме розвитку поетичного слуху, виразного мовлення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чи замислювалися ви коли-небудь, яку величезну роботу виконує мозок вашого малюка в перші кілька років його життя?  За цей час дитина засвоює рідну мову, а в двомовному середовищі – навіть дві. Як показує досвід, діти, які з певних причин не отримали в цьому віці необхідного мовного розвитку, пізніше з великими труднощами надолужують втрачене, вони відстають від ровесників не лише з розвитку мови, але й щодо мислення, емоцій та почуттів.

 

Розвиток мови дитини можна умовно розділити на дві частини: розуміння мови дорослих та власна активна мова. Чим більший запас слів пасивної мови малюка, тобто тих слів, які він розуміє, тим швидше почне їх вимовляти сам.

 

Запорука успішного розвитку мови.

 

Розвиток мови відбуватиметься інтенсивно, якщо створити для малюка необхідні умови, які йому сприятимуть. Найкращий прийом – зробити вигляд, що не розумієте, чого просить дитина. Звичайно, ви добре знаєте, які бажання намагаються продемонструвати син чи донька, але не поспішайте проявляти своє розуміння. Перепитайте, чого саме хоче дитя, виконайте не те, про що воно говорить. Це примусить його активізувати власні мовні можливості, почуваючи себе кмітливішим, ніж мама. Таке заохочення дозволить дитині швидше оволодіти ситуативною мовою, котра відіграє величезне значення у процесі спілкування батьків та дітей.

 

У дитини закладений природний інтерес до людської мови та бажання слухати інших. Для того щоб розуміння мови розвивалося ефективно, необхідно створити певні умови, що сприятимуть цьому процесу. Перш за все, дитина повинна постійно чути мову дорослих, і ця мова має також бути адресована малюку. Він повинен розуміти, що це не просто шумовий фон чи звуки, які нічого не означають. Причому, важливо, щоб батьки розуміли, що маля багато інформації отримує не із самих слів, а й із міміки та жестів, які супроводжують ці слова, а також з інтонацій, якими це говориться.

 

 

1. Розмовляйте з малюком якомога більше. Ваша мова повинна бути граматично правильною, вимовляйте всі слова так, як потрібно, бо вживання "дитячої" мови зашкодить формуванню "нормальної" мови дитини.

 

2.  Будьте уважними до того, що намагається сказати вам малюк. Вислуховуйте його та давайте відповіді на усі запитання. Це - запорука успішного подальшого розвитку не лише уміння розмовляти, але й мислити, а також прагнення пізнавати світ.

 

3.  Якщо дитина помиляється, коли говорить, ставтеся до цього поблажливо. Помилки - це необхідний етап розвитку мови, а ваші критичні зауваження можуть вплинути так, що маля, боячись помилитися, повільніше розвиватиметься.

 

4.  Розвивайте уміння малюка слухати та бути уважним. Грайте з ним в ігри, які сприяють розвитку уміння слухати та чути: учіть його слухати навколишні звуки та розрізняти їх: "Ось чуєш, їде машина, а це гудить пилосос, а що це? Так, правильно, це йде будильник." Нехай малюк учиться самостійно розрізняти звуки, відгадувати, що як звучить, а що не звучить.

 

5. Часто діти вміють прекрасно отримувати все бажане зовсім без допомоги слів. Їм буває достатньо вказати пальчиком на омріяний предмет і вимовити магічні слова: "Дай", як їх бажання відразу здійснюється. Але такий стан справ не може задовольнити потреб малюка в розвитку мови як засобу спілкування з іншими людьми. Розуміти його будете лише ви та найближчі люди. Тому привчайте дитину до того, щоб вона якомога повніше висловлювала свої бажання, говорила нові слова, речення, фрази.

 

6.  Учіть дитя невеликим віршикам, казочкам, адже, запам'ятовуючи їх та повторюючи, воно вивчає нові для себе слова, тренує пам'ять і увагу.

 

7.  Вчіть малюка будувати зв'язні розповіді про те, що його оточує, описувати малюнки в книжечках. Це сформує таке вміння, як контекстна мова, тобто здатність уявити собі події, що мають відбутися, зуміти знайти форму для розповіді про них та висловлення. Для цього, розглядаючи книжечку, ставте маляті запитання: "хто це" (собачка), "яка собачка" (біла, пухнаста, кумедна), "що вона робить" (гризе кісточку) тощо. А тоді, підсумовуючи, складіть коротеньку розповідь за малюнком: це маленька пухнаста собачка, вона має кісточку і гризе її. За деякий час ваша дитина здатна буде сама придумати аналогічну історію, описуючи малюнок, власні іграшки, події, що відбувалися з нею впродовж дня.

 

8.  Постійно вводьте нові слова, які зображають предмети навколишнього світу, явища та події. Обов'язково пояснюйте значення нових слів, що зустрічаються в мові, оповіданнях чи віршиках, які ви читаєте. А ще можете погратися у "відгадайку": нехай малюк сам спробує зрозуміти, що означає нове слово.

 

Якщо ви приділите розвитку мови дитини достатньо часу, сил та уваги, то з часом ваш малюк обов'язково порадує вас чудовою вимовою, умінням гарно розмовляти, правильно будувати речення, в нього виробиться природне чуття мови, любов до слова - писаного чи сказаного.

 

Приємного вам спілкування!

 

 

Де живе літо

 

У павука хатинка – тоненька павутинка.
У коника веселого між травами оселя.
У ластівки швидкої – під нашим підвіконням.
А тепле ніжне літо, волошками повите,
Посріблене дощами, живе в очах у мами.

А. Костецький

Жук

 

Жук літає: «Жу-жу-жу! Всіх сьогодні розбуджу.
Прокидайтеся від сну – зустрічать ідем весну!»

А травиця шепче: «Шу-у! Я рости спішу, спішу…»
Віти листям шелестять: – Сонце раді ми вітать!

Все прокинулось давно, тільки дощику ждемо,
Хай умиє нам листки і розчеше пелюстки!

М. Демидов

СКОРОМОВКИ

Сс

Хитру сороку – спіймати морока,

А на сорок сорок – сорок морок.

Зз

Заболіли зуби в зебри. 
Йти до зубра, зебро,треба. 
Як не хочеш буть беззуба - 
Лікуватись йди до зубра.

Шш

Миші в шафі шаруділи

Шість шарфів шерстяних з`їли.

Жж

Дзижчить над житом жвавий жук, 
Бо жовтий він вдягнув кожух. 

Чч

Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.

Щщ

У лузі журавлик щипав собі щавлик.

Купіть йому горщик – він зварить вам борщик.